За місяць : 1393
статей : 1018
| Рубрики : | Науки документно-комунікаційного циклу → Книгознавство |
Музей книги в бібліотеці – це структурний підрозділ (в деяких країнах – самостійна установа), що діє переважно при національних бібліотеках, провідних регіональних бібліотеках, де існують відділи рідкісної і цінної книги (стародруків або рукописів), на базі фондів яких є можливість розкрити історію друкованої та рукописної книги, особливості її виготовлення, розповсюдження та значення в суспільстві.
Основними функціями М. к. є збереження найбільш цінної частини фонду рідкісних та цінних книг та популяризація наукових знань і значення книги й книжкової справи у формуванні суспільної свідомості, у розвитку матеріальної та духовної культури. Розкриваючи загальнокультурну цінність книги, музейна експозиція дає змогу реконструювати історичне середовище певного періоду розвитку суспільства, особливості духовного та матеріального життя певної спільноти чи окремих людей, причетних до книги.
Однією з важливих ділянок науково-дослідної роботи М. к. в бібліотеках є створення каталогів рідкісної книги, бібліографічних покажчиків, науково-довідкових видань, а також облік книжкових раритетів і цінних книг та сприяння у складанні загальнодержавного реєстру книжкових пам’яток. Значну увагу в М. к. приділяють розвитку вітчизняного книгодрукування, регіональним особливостям поширення книжок та ідей, що пов'язані з певним твором, засобам і матеріалам виготовлення книги тощо.
Ідея збереження та демонстрації рідкісних та цінних книг сягає часів античності. Цілеспрямовано експонувати рідкісні книги та книжкові зібрання починають із Середніх віків (демонстрація т. зв. цимелій (від лат. сimelii – дорогоцінні речі). З епохи Нового часу книги, як правило, постають невід'ємною частиною інтерпретації відображення історичного процесу будь-якого музею (кунсткамери, вундеркамери, натуралієнкамери та ін.). У першу чергу, це стародавні книги (манускрипти, інкунабули, палеотипи тощо), рідкісні, розкішно оформлені або незвичайні книги. У ті часи книгу, як правило, розглядали як частину експозиції в численних історичних, художніх, етнографічних музеях. Власне спеціальні М. к., що розкривають історичне значення книги як явища матеріальної та духовної культури, виникають лише в другій половині 19 ст. У польській енциклопедії «Енциклопедія знань про книгу» зазначається, що першим музеєм книги був Музей Плантена-Моретюса в Антверпені (1876), а перша книжкова виставка відбулася в Лондоні (1851).
Наприкінці 19 ст. паралельно з традиційними принципами відбору книг (архаїка, екзотика, естетика) поступово впроваджується ще один принцип відбору, пов'язаний з діяльністю конкретних історичних осіб (героїка). Надалі все більше посилюється науковий підхід до книги, яка розглядається з точки зору історико-культурних досліджень. Історико-культурний та науковий принципи відбору книг є одними з головних критеріїв музейної цінності книги. В музейній експозиції книга розглядається як певний твір (літературна пам'ятка епохи), рідкісне видання (історико-культурна пам'ятка епохи, що відображає особливості розвитку книжкової справи, створення та поширення книги) та як конкретний примірник (меморіальна пам'ятка епохи, що передає відомості про перебування конкретної книги в певної особи чи в установі, коло її функціонування в суспільстві, особливо за наявності відповідних провенієнцій або власницьких записів). Книга як літературна пам'ятка певної епохи цікава передусім завдяки своєму змісту, але в умовах музейного експонування (майже абсолютно обмеженій можливості для читання конкретного примірника та переваги форми експонату над змістом) актуальність змісту розкривається завдяки іншим допоміжним засобам експозиції, відповідним коментарям фахівців та іншим формам музейної роботи.
У сучасний період М. к. все частіше виникають на базі фондів великих бібліотек і книгосховищ, видавництв, бібліофільських товариств, асоціацій та інших інституцій, що пов'язані зі створенням та функціонуванням книги. Нині у світі існує понад 200 музеїв книги, головною метою яких є збереження, дослідження та пропаганда пам'яток писемної культури, розкриття засобами експозиції історії книги та розвитку книжкової справи. Одними з найбільших зарубіжних М. к. в бібліотеках є Музей книги та книгодрукування Королівської бібліотеки Альберта І (Брюссель); Музей книги Британської бібліотеки (Лондон); Музей книги при Бібліотеці Хорнбі (Ліверпуль); Музей книги Бібліотеки Землі Саксонії (Дрезден); Музей книги Російської державної бібліотеки (Москва), які охоплюють сотні тисяч одиниць зберігання.
Музеї книги, що діють при тих чи інших установах, зазвичай, розкривають окремі аспекти історії книги та книгодрукування відповідно до профілю установи. Так, наприклад, у музеях книги при видавництвах основний акцент ставиться на відображенні розвитку книгодрукування та поліграфічної техніки; при установах мистецтв – на художніх засобах (графіки, ілюстрацій, репродукцій) та елементах книги (наприклад, Музей мистецтва давньої української книги при Львівській галереї мистецтв у Львові); в наукових інститутах – на історії окремих типів або видів видань; при суспільних або приватних установах – на специфіці колекцій; при бібліофільських товариствах – на окремих книгознавчих аспектах (приміром, відкривають музеї мініатюрної книги) тощо. Деякі функції музею книги виконують різноманітні за тематикою та масштабом постійні експозиції та книжкові виставки, що відбуваються в бібліотеках чи в інших установах; вони розкривають окремі аспекти історії книги та книгодрукування. Іноді музеї книги відкривають саме на основі постійних виставок. Так, наприклад, у Державній бібліотеці СРСР імені В. І. Леніна (нині Російська державна бібліотека), доки в 1983 р. не заснували музей книги, діяли такі постійні виставки: «Історія книгодрукування» (1919–1931), «Виставка з історії російської книги» (1954–1974), «Книжкові скарбниці Державної бібліотеки СРСР імені В. І. Леніна» (1975–1982). В Європі одним з перших музеїв книги в бібліотеці став Німецький музей книги та писемності Німецької бібліотеки в Лейпцигу (1885).
В Україні однією з перших бібліотек, що започаткувала музейні форми роботи з книжковими фондами, була Одеська державна публічна бібліотека (ОДПБ, нині – Одеська національна наукова бібліотека, ОННБ), яка в 1922 р. відкрила постійну виставку з історії книги. Ця виставка (іменована як «Музей книги» ) продовжує існувати на основі фондів відділу рідкісних видань та рукописів, однак і до нині не має офіційного статусу музею. Засновницею Музею фактично стала О. Тюнєєва, яка ґрунтовно розробляла питання створення та функціонування музею історії книги в бібліотеці, свої напрацювання авторка виклала в низці наукових публікацій та дисертації «Музей книги: материалы к вопросу (включительно по 1932 год)», що була написана у період 1930–1947 рр., але не була захищена, позаяк тематика та предмет дослідження роботи були офіційно визнані неактуальними (дисертацію було депоновано у зазначеній бібліотеці).
Основна мета музею книги, на думку О. Тюнєєвої, – «показати в пам’ятках історію та еволюцію книги, як предмету графіки, мистецтва та техніки, … подати елементи теоретичного, але наочного навчання для тих, хто бажає здобути уявлення про всі боки життя книги». Дослідниця тлумачила М. к. як систематично дібрані матеріали про історію книги та письма у спеціалізованому відділі (переважно, відділі рідкісних видань), що вивчає всі питання, які мають відношення до книги, до її художнього оформлення та виробництва. Завдяки професійній діяльності О. Тюнєєвої, яка очолювала відділ рідкісних видань та рукописів у 1922–1930 рр., «Музей книги» перетворився на справжній відмінно організований науковий центр з книгознавства, який став відомим далеко за межами Одеси. Основною формою культурно-просвітницької роботи «Музею книги» були екскурсії, які проводили раз на тиждень для всіх охочих, переважно, для: бібліотечних, клубних і музейних працівників, вчених, художників, студентів, учнів шкіл, читачів ОДПБ та для екскурсантів, що приїхали. На матеріалах «Музею книги», в його експозиційних залах у другій половині 1920-х рр. проводили численні фахові заняття для працівників бібліотеки, зокрема було також проведено цикл занять з книгознавства та бібліотекознавства, що організувала Секція бібліотечної самоосвіти Одеського бібліотечного об’єднання для бібліотечних фахівців Одеси. Є відомості, що у відділах «Музею книги» збирали матеріал, що стосувався організації та роботи бібліотек, як в Україні, так і за кордоном.
Нині у фондах відділу рідкісних видань та рукописів ОННБ зберігається понад 40 тис. рідкісних видань та понад двох тисяч рукописів 11–20 ст., у т. ч. 52 інкунабули (видання другої пол. 15 ст.), понад 100 палеотипів (видання першої пол. 16 ст.), 319 книг кириличного друку, зокрема «Острозька Біблія» Івана Федорова (1581), понад дві тисячі рукописів 11–20 ст., колекція мініатюрних книг (1,5 тис. найменувань), книги з автографами В. Антоновича, Д. Багалія, Б. Грінченка, П. Гулака-Артемовського, І. Карпенко-Карого, М. Комарова, М. Коцюбинського, І. Нечуя-Левицького та ін. У фондах «Музею книги» ОННБ зберігаються колекції гравюр, фотографій, мікрофільмів. Цінними експонатами музею є «Євангеліє Кохно» 12 ст., Охридські та Хіландарські аркуші (найдавніші пам'ятки слов'янської писемності 11–12 ст.), рукопис, зроблений на пальмових листях однією з мов племен Камбоджі 13I ст., рукопис «Хрестоматія козацької старшини» другої пол. 17 – поч. 18 ст., написаний скорописом, а також альдини, етьєни, плантени, ельзевіри, видання Франциска Скорини 1517–1519 рр., видання 17 ст. творів Петра Могили (1596–1647), Іоанікія Галятовського (бл. 1620–1688), Димитра Туптало (1651–1709) та ін. Серед рідкісних видань є «Французький молитовник» (Ліон, 1887), витканий шовковими нитками; «Біла айстра: японська поезія» (Лейпциг–Токіо, 1895), що надрукована на рисовому папері-тканині з акварельними малюнками, «История и памятники Византийской эмали» Н. Кондакова (Спб., 1892, всього було виготовлено 600 пр.) та багато ін. Історико-культурну цінність мають також прижиттєві видання О. Пушкіна, І. Тургенєва, В. Жуковського, М. Гнедича, М. Некрасова, Я. Полонського, О. Блока, колекція бібліографа М. Комарова (1844–1913) та ін. Основними напрямами наукових досліджень цього музею є краєзнавча бібліографія, біобібліографія, «Україніка», вивчення кириличних видань.
В Одесі існує також Музей рідкісної книги Наукової бібліотеки Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, що був відкритий у 1979 р. Фонд цього музею створений на базі рідкісних і цінних видань та рукописів загального фонду зберігання. Разом з іменними колекціями бібліотеки фонд музею налічує майже100 тис. од. зб., у т. ч. інкунабули, що були видані в Нюрнберзі, Падуї, Венеції; 500 видань 16 ст., зокрема – 87 палеотипів; «Острозьку Біблію» Івана Федорова (1520–1583); вітчизняні видання 17 ст., зокрема «Литургиарион си eсть Служебник» Петра Могили (К., 1639), «Ключ разумения священникам законным (монахам) и светским» Іоаннікія Галятовського (К., 1659), «Постановление о вольностях войска Залорожского» (К., 1659), «Синопсис, или Краткое собрание от разных летописцев …» Інокентія Гізеля (К.,1678) та ін. У фондах музею представлені прижиттєві видання політичних та історичних трактатів Гуго Гроція (1583-1645), Томаса Гоббса (1588-1679) і Джона Мільтона (1608–1674), праць великого чеського педагога Яна Амоса Коменського (1592-1670), знаменитого італійського анатома, ботаніка і фізика Марчелло Мальпігі (1628–1694), англійського фізіолога Вільяма Гарвея (1578–1657). Колекція видань 18 ст. містить твори видатних європейських філософів, вчених, письменників, мандрівників того часу. Колекція книжок 19 і 20 ст. укомплектована переважно із малотиражних бібліофільських та цінних видань, зокрема є «История и памятники Византийской эмали» М. П. Кондакова (Спб., 1892). Також цікавими є колекція російських нелегальних і заборонених книжок 19 ст. (170 одиниць зберігання), особисті книжкові зібрання відомого славіста професора В. І. Григоровича (1815–1876) (889 томів), історика М. К. Шильдера (1842–1902) (4136 назв), графа О. Г. Строганова (1795–1891) (біля 19 тис.книг), графів Воронцових (13690 назв– 52 800 томів) та ін. Зокрема, у фонді бібліотеки Воронцових представлено велику кількість енциклопедій, словників, мемуарної літератури, описів мандрівок і експедицій. Значну частину бібліотеки Воронцових становлять книжки, брошури, газети і журнали епохи Французької революції, у тому числі – рідкісні контрреволюційні й емігрантські видання та європейська періодика 17–18 ст. (450 назв). У бібліотеці Воронцових широко представлені місцеві, передусім одеські, видання. Серед рідкісних українських видань – альманах «Русалка Дністровая» (Будим, 1837) – перша книга народною мовою на західноукраїнських землях. У бібліотеці представлені прижиттєві та рідкісні видання класиків української літератури І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки та ін.
У Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка (ХДНБ) на основі постійної виставки «Пам'ятки друку і писемності», що демонструвалася в бібліотеці з 1983 р., створено читально-експозиційну залу. Цей виставковий комплекс базується на фонді рідкісних видань та рукописів, який охоплює понад 60 тис. пам’яток рукописної та друкованої книги, серед яких – рукописи 14 ст., інкунабули, палеотипи, дев'ять видань Івана Федорова (1525–1583), стародруки 16–18 ст. (до тисячі видань), видання гражданського друку (18 – сер. 19 ст.; у Росії до 1830 р.; в Україні до середини 19 ст.), рідкісні видання 19–20 ст., книжки з автографами діячів Острозької академії кін. 16 – поч. 17 ст., видатних письменників і поетів: Т. Шевченка, І. Нечуя-Левицького, А. Чехова, І. Буніна, С. Єсеніна та ін. У фонді рідкісних видань та рукописів також зберігаються 35 тис. екслібрисів вітчизняних та зарубіжних художників, колекції мініатюрних, картографічних, нотних видань, книжки з особових бібліотек Мелентія Смотрицького (1577–1633), Стефана Яворського (1658–1722), М. Гнедича (1784–1833), Г. Данилевського (1829–1890), О. Потебні (1835–1891), а також книжкових зібрань козацьких родин Квіток та Кочубеїв, монастирських бібліотек 14–18 ст. Деяку частину експозиції займають муляжі книжкових пам'яток 14–18 ст., копії ілюстрацій, оправ, поліграфічних засобів друку та ін. Цей матеріал слугує доповненням до основного фонду (оскільки фонди музею повинні мати переважно аутентичні документи), хоча на відвідувачів копії справляють іноді велике враження (наприклад, у згаданому вище М. к. значне зацікавлення відвідувачів викликає копія так званого Розетського каміння 2 ст. до н. е.). Фахівці відділу рідкісних видань і рукописів готують книгознавчі огляди, наукові публікації архівних документів, що мають історико-культурне значення (протягом 1990-х – 2010-х рр. вийшло понад 400 публікацій); складають бібліографічні посібники, у т. ч. каталоги окремих зібрань ХДНБ та зведені каталоги регіональних колекцій; беруть участь у підготовці матеріалів до Державного реєстру національного культурного надбання.
У Харкові працює також Музей книги та історії бібліотеки Харківського національного автодорожнього університету. Фонди цього музею почали формувати зусиллями викладачів, бібліотекарів, меценатів та колекціонерів, які дарували бібліотеці багато рідкісних та цінних видань. Так, були отримані колекції колишніх ректорів вишу, книги (часто з автографами) викладачів, працівників, випускників університету. Загалом було зібрано п'ять тисяч одиниць зберігання, необхідних для відкриття музею в 1999 р. За перші п'ять років існування колекція музею збільшилась майже вдвічі.
Створення М. к. при бібліотеках має на меті, передусім, збереження матеріальної основи найцінніших видань і рукописів, оскільки музейні експонати не видаються для користування (окрім спеціальних наукових досліджень), що дозволяє збільшити термін існування історичних пам'яток. Тобто у роботі з книжковими пам’ятками надається пріоритет збереженості цінних оригіналів над їх доступністю. Для задоволення запитів користувачів усе частіше з оригіналів створюють копії в електронній або іншій формах, перевага надається електронним носіям інформації, що зумовлено не тільки їх загальнодоступністю, а й тим, що це дає змогу забезпечити краще збереження оригіналів, подовжити час існування цінних книг, рукописів та інших документів. До того ж кількість віртуальних відвідувань сучасних музеїв у десятки разів більша за реальні відвідування.
При зростаючій цінності стародруків та рукописів функції та форми роботи відділів рідкісної книги (науково-дослідне вивчення фондів, створення і видача копій оригіналів документів, організація функціонування постійних та тимчасових виставок найбільш цінних книг, створення каталогів та покажчиків тощо) все більше наближаються до музейних. Так, наприклад, у Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. О. Гончара, разом зі створенням відділу рідкісних видань в 1994 р. було засновано М. к., де зберігаються стародруки 18–19 ст., цінні видання 19–20 ст., колекції екслібрисів, мініатюрних видань та ін. У Науковій бібліотеці Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського у 2003 р. створено М. к. на базі фондів відділу рідкісної книги. У цьому музеї зберігаються рукописи 15–19 ст., інкунабули (зокрема, «Біблія» 1482 р.), стародруки 16–19 ст. («Євангеліє» Петра Мстиславця (1575), «Острозька Біблія» Івана Федорова (1581) (з трьохтисячного накладу якої залишилося близько 300 пр.), видання 17–18 ст. праць Симеона Полоцького (1629–1680), Іоанікія Галятовського (бл. 1620–1688), Лазаря Барановича (1620–1693), Леонтія Магницького (1669–1739), Петера (Петра) Палласа (1741–1811), прижиттєві видання Михайла Ломоносова (1711–1765) та ін. Певний історико-культурний інтерес мають видання з автографами П. Крашеніннікова (1711–1755), О. Маркевича (1847–1903), Е. Ціолковського (1820–1881), В. Вернадського (1863–1945), книжкові колекції В. Попова (1745–1822), Т. В'яземського (1857-1914), Р. Гельвіга (1873–1920), князя Г. Потьомкіна (1739–1791) та ін.
Багато цікавих і цінних експонатів, що становлятьнаціональне культурне багатство України, має музей рідкісної книги ім. Г. П. Васильківського при бібліотеці ім. академіка М. О. Лавровського Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя, де представлено понад 11 800 експонатів. Гордістю бібліотеки є унікальні книги славетних видавців – Альдіїв, Фробенів, Ельзевірів, Етьєнів. Серед палеотипів є видання праць Платона (1513 та 1517 р.), Гомера (1543 та 1544 р.) та ін. Стародруки представлені цінними виданнями класичних творів європейських мислителів 16–18 ст. Нікколо Макіавеллі (1469–1527), Еразма Ротердамського (1469–1536), Френсіса Бекона (1561–1626), Рене Декарта (1596–1650), Томаса Гоббса (1588-1679), Готфріда Ляйбниця (1646–1716), прижиттєвими виданнями праць Жан-Батиста Мольєра (справжнє прізвище – Поклен) (1622–1673), П'єра Бомарше (1732–1799), Вольтера (справжнє ім'я – Марі Франсуа Аруе) (1694–1778), Клода Гельвеція (1715–1771), томами славнозвісної енциклопедії Жана д'Аламбера (1717–1783) та Дені Дідро (1713–1784) (30 тт.) та ін. Широко представлені слов'янські кириличні стародруки, зокрема праці Кирила-Транквіліона Ставровецького (1581–1646), Петра Могили (1596–1647), Лазаря Барановича (1620–1693), Симеона Полоцького (1629–1680) та ін. У музеї постійно діє виставка, присвячена життю та творчості українського філософа, вченого-педагога та релігійного діяча митрополита Стефана Яворського (1658–1722), дитячі роки якого пов'язані з Ніжином. Серед експонатів музею є рідкісна книга – 18-тикілограмове «Євангеліє» (1689 р.) – це подарунок рідного брата С. Яворського – Федора Ніжинському Благовіщенському монастирю. Окремий розділ в даному музеї присвячений науковій спадщині видатного українського історика та громадського діяча академіка М. Грушевського, де представлені прижиттєві видання класичних праць відомого вченого: «Історія України-Руси» (10 тт.), «Нарис історії Київської землі», «Історія української літератури», «Ілюстрована історія України». Цінними музейними експонатами є книги – дарунки авторів та видавців. Так, музей книги бібліотеки Ніжинського університету є одним з небагатьох власників повного комплекту видання книги «Подорож навколо світу» відомого вітчизняного мореплавця Ю. Лисянського (1773-1837) (у 1827 р. мандрівник особисто подарував цей комплект бібліотеці Ніжинського ліцею). Художня література та публіцистика представлені раритетними виданнями творів українських класиків Г. Сковороди, І. Котляревського, М. Драгоманова, Г. Квітки-Основ’яненко, І. Нечуя-Левицького, О. Кониського, Марко Вовчок, Лесі Українки, Франка, Т. Шевченка, М. Гоголя та ін. Найпопулярнішими серед відвідувачів є краєзнавчі розділи експозиції, де представлена література з історії Ніжина та Чернігівщини. Зокрема, великим попитом у науковців і студентів користуються топографічні та статистичні описи Чернігівщини та її старожитностей О. Шафонського, Д. Самоквасова, архієпископа Філарета (в миру Д. Г. Гумілевського), О. Лазаревського, генеалогічні та геральдичні дослідження Г. Мілорадовича, В. Модзалевського, матеріали з історії Ніжина, місцевого самоврядування та освіти 17–19 ст. тощо.
В М. к. бібліотек систематично виконуються історико-книгознавчі дослідження з розвитку національної (або регіональної) книги, її значення в духовному житті краю, в розвитку просвітництва, особливостей книгодрукування; провадяться певні реставраційні роботи; розробляються музейні принципи експонування книги.
В експозиції, зазвичай, розкривають розвиток всіх елементів книги, матеріальні носії її складових, зміни в засобах друку, еволюцію матеріалів поліграфічної техніки та способів друкування тощо. Особлива увага приділяється початковому періоду вітчизняного книгодрукування. Серед експонатів поряд із цінними рукописами та стародруками представлені перші або прижиттєві видання авторів класичних творів, видань, що стали художнім витвором мистецтва або тих, що мають цікаві провенієнції, дарчі написи автора, автографи та ін. Оскільки жодна музейна книжкова колекція не спроможна розкрити всіх аспектів розвитку книги, виникають спеціалізовані музеї книги, які обмежуються певною тематикою. Для розширення експозиційно-виставкової діяльності доцільним є використання поряд із вітринно-стендовим показом експонатів сучасних інтерактивних форм і методів, зокрема: мультимедійних презентацій, організації ситуацій «занурення» до культурно-історичного середовища різних історичних етапів тощо.
Тюнєєва О. Музей Книги Одеської Публічної Бібліотеки / О. Тюнєєва // Бібліол. вісті. – 1927. – №2 (15). – С. 46–60.
Тюнєєва О. Музеї книги в Західній Європі / О. Тюнєєва // Бібліол. вісті. – 1930. – № 3. – С. 77–102.
Тюнеева А. Н. Музей книги : материалы к вопросу (включительно по 1932 год) : дис. ... канд. пед. наук / Тюнеева Александра Николаевна. – Одесса, 1947. – 110 с. – Рукопис. – Деп. у від. рідкісних видань і рукописів ОННБ, 76/19.
Викулова В. П. Музейная экспозиция в библиотеке: типы и методы организации / В. П. Викулова // Библ. дело. – 2010. – № 21 (135). – С. 32–37.
Гнедовский М. Б. Книга в музее и музей книги / М. Б. Гнедовский // Визуальная пропаганда книжных памятников : сб. науч. тр. – М. : ГБЛ, 1989. – С. 93–102.
Калмыкова М. М. Музей книги в библиотеке / М. М. Калмыкова // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества : Мат-лы восьм. междунар. конф. «Крым–2001» : в 2 т. – Москва, 2001. – Т. 1. – С. 385–387.
Костенко І. П. Музей рідкісної книги імені Г. П. Васильківського / І. П. Костенко // Український музей : зб. наук. пр. – Київ : Видавн. дім «Стилос», 2003. – С. 44–46.
Лосиевский И.Я. Музей книги в научной библиотеке: единый комплекс материальных и виртуальных экспозиций / И. Я. Лосиевский // Вестник Библиотечной Ассамблеи Евразии. – 2008. – № 1. – С. 64-69.
Матлина С. Нужны ли библиотекам музейные подразделения? О библиотеках-музеях и мемориальных библиотеках / С. Матлина // Библ. дело. – 2007. – № 18. – С. 3–6.
Музеи в библиотеках: проблемы и опыт работы: список литературы / ЯОУНБ им. Н. А. Некрасова; сост. В. П. Зубакина. – Ярославль, 2011. – 7 с.
Петрухно Ю. Е. Музей книги и истории библиотеки ХНАДУ / Ю. Е. Петрухно // Колекції пам'яток писемності та друку у бібліотечних фондах України: проблеми формування, збереження, розкриття : матеріали наук.-практ. конф., присвяч. 100-річчю від. рідкіс. видань і рукописів ХДНБ ім. В. Г. Короленка. – Х., 2003. – С. 138–144.
Подкупко Т. Л. Музей книги Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького / Т. Л. Подкупко ; відп. ред. О. Ф. Ботушанська. – Одеса, 2007. – 32 с.
Шемаєв С. О. Бібліотека, архів, музей: шляхи співробітництва / С. О. Шемаєв // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – 2013. – Вип. 35. – С. 548–555.
Шемаєв С.О. Створення бібліотечних музеїв: завдання та функції / С.О. Шемаєв // Вісник Харк. держ. акад. культури .– 2012. – Вип. 37. – С. 113–120.